8
Серпня
2012 р.
Дбати про захист свого двоколісного друга є не менш важливим ділом, ніж про власний. Особливо, якщо вам на шляху трапляється, як співає Юрко з гурту От Вінта 'дупотряска', або ж навіть проїхатись звичайнісінькою Львівською бруківкою, давши волю ланцюгу, який не пропустить можливості 'погуляти' по ваших перах і 'перевірити' їх міцність. Аби вберегтись від такої прикрості, пропоную ось таке цікаве рішення.
Отож, варіантів, щоб захистити перо, є достатньо багацько, починаючи від купленого в магазині неопренового захисту чи пластикових наклейок, закінчуючи ізолентою, комбінацією із кавалка камери (гуми) і стяжок, і ще багато чого і стяжок :) Однак натхненником саме цього допису став мій колєга Борис, за рекомендаціями якого я влаштував собі невеличку прикольну майстерку, а ви, гадаю, отримали не злий звіт.
6
Травня
2012 р.
Попри дощові прогнози погоди, ми, нашою квінтівською 'бандою' постановили, що вибираємось в суботу, 5 травня, на вело прогульку околицями Львова. Ось, що з цього вийшло :)
Субота. Ранок. Прокидаюсь, миюсь, не снідаю 3:) цілую дружину, беру велосипед і вирушаю на місце зустрічі. По приїзді до Порохівки до налаштовуємо велосипеди, знимкуємось і вирушаємо в дорогу. Юхууууу...
4
Квітня
2012 р.
Нарешті :) з Юлею додивились документальний фільм 'Верхи на велетнях' (Riding Giants), в якому йдеться про розвиток серфінгу і те що з ним пов'язано.
Класно, що фільм знятий і озвучений скейтером - серфером Stacy Peralta (один з учасників групи скейтерів Z-Boys). Окрім цього в фільмі задіяні такі легенди серфінгу як: Greg Noll, Laird Hamilton, Дерік Дернер, Jeff Clark, і піонер серфінгу Mickey Munoz. Мабуть зарахунок такого складу акторів і знання серфової справи режисером, фільм дає можливість проникнутись духом зародження і розвитку попередника сучасного серфінгу тау-серфінгу, суть якого полягає в підкоренні великих хвиль, а головна ціль спіймати найбільшу з них.
11
Грудня
2011 р.
Було це на початку липня, сонячного і хвилюючого 1999 року, коли після довгих очікувань та готувань ми мали вирушати на наш (для більшості це був перший) курінний табір, який мабуть навіки увійшов в нашу пам’ять. Отже усі формальності були виконані, і я не встиг очуняти, як батьки вже підводили мене до кас приміського вокзалу, на якому збирались учасники і провід курінного табору. Тут були люди доволі близькі мені (одногуртківці) і ті котрих я бачив вперше.
