Захист велосипедного пера власними руками
Дбати про захист свого двоколісного друга є не менш важливим ділом, ніж про власний. Особливо, якщо вам на шляху трапляється, як співає Юрко з гурту От Вінта “дупотряска”, або ж навіть проїхатись звичайнісінькою Львівською бруківкою, давши волю ланцюгу, який не пропустить можливості “погуляти” по ваших перах і “перевірити” їх міцність. Аби вберегтись від такої прикрості, пропоную ось таке цікаве рішення.
Отож, варіантів, щоб захистити перо, є достатньо багацько, починаючи від купленого в магазині неопренового захисту чи пластикових наклейок, закінчуючи ізолентою, комбінацією із кавалка камери (гуми) і стяжок, і ще багато чого і стяжок :) Однак натхненником саме цього допису став мій колєга Борис, за рекомендаціями якого я влаштував собі невеличку прикольну майстерку, а ви, гадаю, отримали не злий звіт.
Тож,
Щоб почати і завершити справу із захистом пера мені знадобились:
| # | З матеріалів | # | З інструментів |
|---|---|---|---|
| 1 | Кавалок старої покришки | 4 | Ножівка |
| 2 | Ізолента | 5 | Ножниці |
| 3 | Стяжки | 6 | Метер |
Усе це без проблем можна придбати в гоподарських магазинах або на ринках, таких як у Львові, наприклад, “Торпедо”. Якщо Ви не можете знайти кавалка старої покришки, то попитайте у друзів або напишіть мені, наразі ще маю :)
Весь процес умовно розділимо на:
- Крок 1 - підготовка рами;
- Крок 2 - підготовка елементів майбутнього захисту;
- Крок 3 - Кріплення захисту до рами.
Крок 1 - підготовка рами
Перед тим як розпочати будь-які дії з пером, очистіть його від пилюки і болота.
Після того як очистили раму, можете, проте не мусите, обтягнути перо ізолентою. Я особисто вирішив це зробити, бо з ізолентою все ж надійніше :)
Крок 2 - підготовка елементів майбутнього захисту
Якщо чесно, то я забув відфотографувати момент виміряння довжини пера для того, аби вирізати необхідну довжину захисту з покришки, через те зробив фото, коли уже все було готово, “для звіту” :)
Вимірявши необхідну довжину, переходимо до вирізання. По краю покришки йде сталевий прут, який звичайними кусачками не так легко перекусити, ось тут і стала мені в поміч ножівка по металу - кілька секунд, і про прут ми вже не пам’ятаємо :). Після цього практично будь-якими ножицями можна довирізати все решта.
Ось такий кавалок покришки я отримав:
Крок 3 - Кріплення захисту до рами
Цю частину нашої справи можемо назвати - “відчуй себе велосипедним хірургом” :)
За допомогою стяжок скріплюємо все до купи, а хвостики, які стирчать, обережно обрізаємо.
Ось і усе.
Весь процес виготовлення захисту зайняв орієнтовно 10 - 15 хвилин, і зекономив кілька десятків гривень, які можна використати на якусь добру справу, наприклад, з’їсти морозива :)
Додаю ще кілька знимок із загальним виглядом захисту в готовому вигляді на велосипеді.
Дякую за увагу :)