Мандрівка на гору Кіндрат (1155 м.)

Допис побачив світ трохи із запізнення, хоч почав його писати відразу по приїзді, але, як кажуть: “краще пізно, ніж ніколи”.

Зима - гарний час для того, аби втоптувати нові або майже забуті старі маршрути. Мушу зазначити, що одноденні та дводенні маршрути мені імпонують найбільше, оскільки допомагають систематично вибиратись в гори, а не тільки під час відпустки, звичайно, якщо мандрівництво не є професією.

Зустрівшись із старими друзями :), з якими стоптали не одну пару мандрівних черевик, і з якими не через одні пригоди проходили, вирішили, що пора відкривати сезон зимового мандрівництва :)

Щоб особливо не вигадувати, за основу взяли маршрут описаний Юрієм Сітницьким, в книжці “Мандрівки по Карпатах”, на гору Кіндрат (1155 м.) (Сколівський район, Львівська область).

Запланована нитка маршруту виглядала так:
с. Тухля – г. Менчелик (1078 м.) - г. Кіндрат (1155 м.) – с. Либохора– с. Тухля, також вирішили, що як файно дійдем до Кіндрата, то спробуємо взяти г. Матагів (1217 м.) і через напівзруйнований притулок спустимось в с. Либохору.

Довжина маршруту:

За GPS-ом - 18,89 км., за підрахунками з виміру карти плюс коефіцієнт перепаду висоти - 22,67 км.

Затрачений час:

Орієнтовно: 7,10 год. на піший перехід + 30 хв на перекус + 20хв на знимкування = 8 год.

Набір висоти:

683 метри (висота з 472 метра до 1155 метрів). Всього підйому 785 метрів, а спуску 729 метрів.

Складність:

Легка. Мандрівка вихідного дня.

До вихідної точки, станції в с. Тухля добирались із Львова, електричкою Львів-Лавочне. Також добиратись можна електричкою із статусом поїзда Львів-Мукачеве або маршрутками, які прямують на Славське, Волосянку чи Хащоване. В нас у Львові ці маршрутки відправляються з АС-8, що на Головному залізничному вокзалі, проте їздять вони досить рідко, і за своїм “нікомо невідомим” графіком :)

Від залізничної станції йдемо назад 150 - 200 м вздовж колії і повертаємо праворуч через кладку в яр невеличкого потічка, і по добрій дорозі, не зважаючи на снігові замети, попри хати, піднімаємось на галявини з досить таки “свіжої” вирубки. Тут нас зустрічають гарні краєвиди на с. Тухлю і навколишні гори.

Практично весь час видімість не надто, проте на деякий час хмари розходяться, і ми встигаємо трохи зазнимкувати краєвидів і себе на їх фоні :)

Сніг дуже глибокий, місцями вище колін.

На шляху до г. Менчелик (1078 м.)

Багато від кого чув, що на галявинах під вершиною Кіндрата є – величезні чорничники, які у липні-серпні рясніють ягодами, ми ж були зимою і не стали перевіряти чи є під снігом кущі ягід :)

Не зважаючи на те, що сама вершина г. Кіндрат повністю залісина, на підходах до неї трапляються галявини, з яких відкриваються гарні краєвиди.

Ознакою того, що ви на вершині Кіндрата є кам’яна стела, а також невідома могила. Напис на хресті повністю стерся. Пробував відшукати в інтернеті чия вона, проте мені ніц не вдалось.

Як писав вище, ми планували ще вийти на г. Матагів (1217 м.), проте через обмежений час і досить таки глибокий сніг, відклали підкорення цієї вершини на майбутнє.

З вершини Кіндрата попрямували далі по хребту на південний схід. Орієнтовно через півкілометра натрапляємо на лісову дорогу, яка плавним спуском виводить нас до вирубки, звідки тракторною дорогою виходимо до хат в селі Либохора, ще близько півгодини і ми в центрі села біля дерев’яної церкви.

Окрім цього мали пригоду. Від перших хат, до яких нас вивела тракторна дорога, що далі йшла до центру села, доріжка йшла через магазин. Там було досить велике скупчення молоді, яке, аби не замерзнути, “грілось різним палючим”. Побачивши нас, з ліхтариками на голові, вони почали вигукувати про “сектантів і всяке, що з ними пов’язано”. Оскільки часу було мало на “пропагандистську роботу”, ми не зупинились :) Проте за метрів 200 відтіля, зустріли ще кількох хлопів, які перше, що запитали: “Пластуни?”. Як то кажуть, дрібниця, але приємно :).

Від дерев’яної церкви в Либохорі головною дорогою попрямували до залізничної станції в Тухлі, минаючи церкву, розписану Корнилом Устияновичем, а також пам’ятник та криницю Івана Франка. Взагалі, місцевість навколо Тухлі – місце історичних подій, описаних у творі Івана Франка “Захар Беркут”. Дерев’яний пам’ятник головному героєві можна побачити на горі зліва.